День матері
В багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день наголошується в друге воскресіння травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99. Історія свята така: у 1908 році молода американка Ганна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів на згадку про свою матір, яка передчасно померла. Ганна писала листи до державних установ, законодавчі органи, видатним особам з пропозицією один день в році присвятити вшановуванню матерів. Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджінія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама – найголовніша людина для своїх дітей. Безумовно, День матері - це одне з найзворушливіших свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, пробачить, завжди пошкодує і беззавітно любитиме не дивлячись ні на що. Щастя і краса материнства у всі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково – від того, наскільки шаноблива в державі жінка, що виховує дітей, можна визначити міру культури і благополуччя суспільства. Щасливі діти зростають в дружній сім'ї і під опікою щасливої матері. Цього дня ми від щирого серця поздоровляємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші безконечні турботи, терпіння, любов і відданість. Колектив нашої бібліотеки також долучився до відзначення цього світлого дня. На свято "Матусині рушники" були запрошені учні 3-х класів з класоводами. Під час заходу бібліотекарі познайомили дітей з історією свята діти роповідали вірші та співали пісні присвячені матерям, матінкі Батьківщині та Матері Божій. До свята було оформлено книжкову виставку "Дивосвіт української вишивки" та виставку вишивки "З бабусиної скриньки"
Сценарій свята «Матусині рушники»
Мета:
Прищепити учням велику любов до неоціненого скарбу – матері, необхідність бути
вдячними своїм матерям протягом усього життя; дійти висновку, що поки живе
матір, доти живемо й ми.
Ведуча 1
Якось я спитала у Весни: «Ти чому приходиш поясни?»
І весна мені сказала прямо: «Поспішаю я на свято мами!»
Ведуча 2 День Матері відзначається у травні, бо це місяць Пречистої
Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого сина – спасителя людства. До
Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. У травні,
коли природа – мати виряджає свою доню – землю в пишному уборі весняних квітів
у дорогу життя, праці і радості, люди висловлюють подяку материнській
самопожертві і відзначають День Матері.
Ведуча
1
Уперше організували
День Матері американка з Філадельфії Анна Джервіс 1910 рік. Після Першої світової
війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії Данії, Німеччині,
Чехословаччині. Серед української громади День Матері вперше провела Спілка
українок Канади у 1928 році. Наступного року це свято відзначати вже у Львові.
Ініціатором була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кісилевська. Відтоді в
другу неділю травня День Матері відзначали дуже широко по всій Галичині. Із
приходом радянської влади народні традиції почали ігнорувати.
Ведуча 2
З 1990 року
завдяки зусиллям громадянських організацій, зокрема Спілці українок, осередкам
Товариства української мови «Просвіта», Свято Матері повернулося на землю
України.
Ведуча 1 Мама…
в усі часи всі народи повязували з нею найсокровенніше, возвеличували її
як найбільшу святиню. Вона – корінь життя, берегиня
роду людського, вона та квітка, промінь якої ніколи не вяне, а розквітає з
плином літ усе ясніше. Недарма ми кажемо: мати – Вітчизна, ненька Україна. Кожна
людина, кожен народ має свої святині. До таких великих святощів кожній людині
додаємо перш за все любов до матері, до тієї, яка дала нам життя, яка нас
виплекала, виростила і виховала.Усі клопоти, більша частина праці у вихованні
дитини – усе на плечах матері. Вона для добра своїх дітей віддає все: працю,
сльози, здоров'я, життя… серця свого не жаліє
для дитини, для її добра.
Читач
Як мені вас
не любити,
Рідний батьку й нене.
Та
ви ж мене згодували
І дбали про мене.
Читач
Та ви ж мене
згодували
Щирими
руками.
Ой нема- то ніде в світі,
Як
в батька й мами.
Читач
Батько
розуму навчає,
Мати приголубить.
Ніхто
мене так на світі,
Як вони не любить.
Читач
Учень Дай
Боже щоб я виріс,
Працювать навчився,
Щоб я
батькові і ненці
Добре відплатився.
Ведуча 1Найдорожчою людиною в нашому житті завжди була, є й буде мама. Із нею ми відкрили для себе світ. Перші кроки зроблено, тримаючись за мамині надійні руки. Перша пісня – мамина. Наша мама найдорожча, найкраща та єдина. Мама ласкава, ніжна та добра. Вона завжди поруч.
Ведуча 1
Ще на початку минулого століття травень називали місяцем Матері Божої. Першого тижня і дорослі і діти несли до церкви квіти, співали пісні, в яких славили жінку, яка привела у світ Сина Божого.
Ведуча 2
І нині ми віддаємо шану Матері Божій, яка завжди нас охороняє й завжди заступає, віддаємо шану матері, яка відряджала синів на жорстоку боротьбу за рідний край. І нинішнє свято є символом їх відродження!
Ведуча 1 Цінуймо нашу Небесну Матір, бо вона наче запах квітучого поля, аромат якого переповнений свіжістю її любові, білосніжною чистотою й багатоколірною гамою ЇЇ чеснот. Частіше звертаємося ми до Матері Божої у своїх потребах і проблемах, не забуваємо просити в неї заступництва, наслідуємо красу її почуттів, що наскрізь пронизані любов’ю до Бога та ближнього.
Учень
Марія – Мати – Матір Божа,
Вона завжди в
біді поможе.
Немов для всіх людей матуся,
Нічого з нею не боюся.
Учениця
Молюсь до неї ввечір і рано,
Молюсь покірно й старанно,
Прошу здоров’я, щастя,
миру
Для всіх людей у Неї щиро.
Учениця
І знаю, що Матуся Божа
На
кожну добру маму схожа.
І вірю, що вона існує
І
усі прохання наші чує.
Ведуча 2 У кожної людини є ще одна мати – Батьківщина. Ненька
Україна – це наша земля, на якій ми живемо. Кожен любить її по-своєму: один
оберігає її милозвучну мову, другий творить мелодійну українську пісню, а
третій залюбки працює на родючому чорноземі матінки-землі.Читач
Діво Пресвята, Матір Матерів, Пригорни до серця всіх своїх синів.
Освіти їх світлом золотим,
Наповни любов’ю неспокійний дім.
Научи як землю вберегти від
зла
Розумом, діянням і
крилом тепла.
Зоре –Зорянице і сонце
доброти
Землю України щастям освіти!
Пісня
«Одна калина»Ведуча 1
Мати – це перше слово, яке з радістю промовляє кожна дитина.
Ведуча 2
Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів, тепла і ласки приховує це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигодувано цілий світ. Це перше слово, промовлене нами, на все життя залишається дорогим у серці. У хвилини радості й печалі пташкою надій злітає з наших уст, тамує біль.
Читач
Мама - перше слово вимовлено мною!
Мама - перша подруга моя!
Мамо, все святе пов’язане з тобою,
Мамо, лиш у тебе вірю я!
Читач
Уклін тобі, тобі пошана,
В цей день святковий, люба ненько,
За ті важкі години ранні,
За золоте твоє серденько,
Щоб все віддало в любім зриві,
Щоб тільки ми були щасливі.
Читач
Можна у світі багато зробити -
Перетворити зиму на літо.
Можна море й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хащі,
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами -
“В світі усе починається з мами!”
Ведуча 1
Слово «мама» росте з
нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце розквітає квітка.
Ведуча 2
Слово «мати»…
Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, щоб не робили, матуся завжди
освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч
– і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.
Читач Якби зібрати всі слова земні,
Ми б вибрали прості і невисокі,
Щоб ваші діти трояндами цвіли,
Щоб не були в житті ви одинокі.
Читач
Хай не спішать літа на ваш поріг,
Хай повсяк час здоров’я прибуває,
Ми ніжно любим вас і від душі
Всього найкращого бажаєм.
Ведуча
Найкращі дні для наших матерів -
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми можемо для матері зробити.
Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот і горя вистачає.
Ведуча 1. Народ склав багато прислів’їв і
приказок про матусю. Ось деякі з них.
* Дитина
плаче, а матері боляче.
*У дитини
пальчик заболить, а в матері – серце.
*Рідна мати
високо замахує та помалу б’є.
*Материн
гнів, як весняний сніг: рясно впаде та скоро розтане.
* Мене мати
увесь вік дурила: казала битиму, а не била.
* Мати
однією рукою б’є, а другою – голубить.
*Доти ягнята
скачуть, доки матір бачать.
*На сонці
тепло, а біля матері добре.
*Нема того
краму, щоб купити маму.
Ведуча
2.
А
зараз послухайте будь-ласка легенду «ЯК МАТИ СТАЛА ЗОЗУЛЕЮ»
Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилась і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:
— Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.
— Нема в хаті води,— одказують діти.
— Візьміть глечик,— каже мати,— підіть до річки та й наберіть води.
Одізвався старший хлопець:
— Я не маю чобіт, нехай іде сестра.
Мати до дочки:
— Піди, доню, принеси мені води.
— Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший.
Просить мати меншого сина:
— Піди, Івасику, принеси мені водички.
— Я не маю в що вдягнутися,— одказує той.
Так ніхто і не приніс хворій матері води.
Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить -- мати вже стає зозулею, став гукaти до брата і сестрички:
-- Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї.
Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:
— Мамочко, мамочко, пий воду.
А мати вже вся обросла пір’ям, стала зозулькою, одлітає од хати:
— Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку…
І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих.
А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.
Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилась і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:
— Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.
— Нема в хаті води,— одказують діти.
— Візьміть глечик,— каже мати,— підіть до річки та й наберіть води.
Одізвався старший хлопець:
— Я не маю чобіт, нехай іде сестра.
Мати до дочки:
— Піди, доню, принеси мені води.
— Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший.
Просить мати меншого сина:
— Піди, Івасику, принеси мені водички.
— Я не маю в що вдягнутися,— одказує той.
Так ніхто і не приніс хворій матері води.
Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить -- мати вже стає зозулею, став гукaти до брата і сестрички:
-- Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї.
Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:
— Мамочко, мамочко, пий воду.
А мати вже вся обросла пір’ям, стала зозулькою, одлітає од хати:
— Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку…
І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих.
А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.
Читач
Ой, маю я три матері, та всі три хороші
–
Три матері, три
квіточки, як три красні рожі.
Перша мати – Непорочна, бо
лілея біла,
Із дитятком –
немовлятком, Пречистая Діва.
Друга мати –
це найкраща на світі країна,
Земля наша славна ненька
– Україна.
Третя мати – що ж про неї гарного сказати?
Це
ласкава, люба, мила, рідна моя мати.
Ой, маю я три матері, та всі три хороші –
Три матері, три
квіточки, як три красні рожі.
Пісня «Рушник»
