Перлинки Великомихайлівки

Великомихайлівська земля славиться відомими людьмиу всьому світі. 

Серед яких є письменники, художники, академіки, футболісти та інші відомі люди.

 

Доктор економічних наук, професор, бувший завідуючий кафедри економіки, організації та  обліку в агропромисловому комплексі (АПК) Одеського державного університету  Деречин Віктор Васильович. Народився 28 серпня 1950 року в смт. Велика Михайлівка Одеської області. В 1974 році закінчив  Одеський інститут народного господарства, за фахом «економіст».  Кандидатська дисертація   "Аналіз використання машинно-тракторного парку і шляхи його вдосконалення" була захищена у  1982  році  в Києвському інституті народного господарства                 ім. Д.С. Коротченко. Також в Києві відбувся захист дисертації "Теорія і методологія аналізу використання основних фондів в умовах переходу до ринкової економіки".   Науковий консультант – доктор економічних наук,  професор В.В. Собко. Являвся вихованцем і послідовником наукової школи  "Аналіз господарської діяльності" (організатор школи - професор М.Р. Ковбасюк).  Основні направлення наукової діяльності: економічні проблеми науково-технічного процесу, головних галузей  народного господарства,  екології та ресурсозбереження.
          Засновник декількох наукових направлень: економічні проблеми регіонального агропродовольчого комплексу; еколого-економічні проблеми галузевих технологій;  керування природоохоронною діяльністю.
Автор 350 наукових робіт, в тому числі 14 монографій і  4 навчальних посібників.
При консультації і під науковим керівництвом професора  В.В. Деречина захищені  3 докторських та  16 кандидатських дисертацій.
        Був  Академіком Міжнародної інженерної академії та  Інженерної академії України, Міжнародної академії духовної єдності народів світу, Української екологічної академії наук та членом Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України, радником по економічним питанням міжобласної суспільної організації «Чорноморський округ Козацтво Запорізьке»»
         Нагороджений золотою медаллю «За  великий  внесок  в  розвиток  інженерної справи», срібною медаллю ім. А.Н.Підгорного "За видатний  вклад в розвиток Інженерної академії України». Володів французькою мовою.

 

 

 

 Ігор Федотович Марковський член Національної спілки художників України, член Національної асоціації митців.                                                                        Ігор Марковський народився 20 січня 1949 року в місті Котовську Одеської області у родині службовців. В 7 років пішов до Котовської загальноосвітньої школи в якій навчався з першого по четвертий клас. Хлопець захопився образотворчим мистецтвом і натхненно опановував його у художній школі: з п’ятого по дев’ятий клас навчався в дитячій художній школі при Науковій академії культури і архітектури.  Не менш натхненно юнак студіював живопис в Одеському державному художньому училищі імені Грекова, яке закінчив у далекому 1969 році. Відслуживши строкову службу у ракетних військах, Ігор Марковський продовжив навчання у Київському художньому інституті. З його стін він вийшов художником книжкової графіки. Його дипломна робота «Ілюстрація та художнє макетування повісті І.І. Шевченка «Художник» отримала найвищу оцінку, а оригінали ілюстрацій зберігаються у фондах Київського музею Тараса Шевченка.   До Одеси Ігор Марковський повернувся у 1984 році і цілу «п’ятирічку» відпрацював викладачем у рідному училищі. Педагогічна праця забирала багато сил і часу, тому художник вирішив зайнятися виключно творчою діяльністю і став вільним митцем.  Щоденна та копітка праця за мольбертом приносила Ігорю Федотовичу не лише насолоду. Йому вдалося проілюструвати кілька книжок та створити чимало колоритних полотен. У 1998 році роботи одеського митця, що виставлялися на VI міжнародному арт-фестивалі в Києві, принесли йому звання «Художник року». Через рік І. Марковський здобув перше місце у міжнародному конкурсі «2000 років під зіркою Віфлеєму», а рік потому – диплом І ступеня на Всеукраїнському трієнале «Графіка-2000» (презентація раз на три роки найкращих здобутків майстрів певної мистецької галузі). Проживши у Південній Пальмірі майже тридцять років, Ігор Марковський перебрався до Великої Михайлівки. За два роки створив немало полотен та надбав чимало друзів, серед яких місцеві поети та працівники культури. Тут він набирається сил і творчої наснаги (здоров’я художника підкосила і «посадила» у візок важка недуга). Але це не завадило Ігорю Марковському влаштувати  2009   році з нагоди свого шістдесятиріччя персональну виставку у галереї сучасного мистецтва «NT-Art» в Одесі. До свого ювілею член Національного союзу художників України, член Національної асоціації художників України отримав чудовий подарунок – народний депутат України Сергій Гриневецький профінансував випуск альбому його вибраних творів. А мер міста Едуард Гурвіц нагородив Ігоря Марковського.  Почесною відзнакою Одеського міського голови «Подяка». Особливо тепло відгукується про митця одеський художник Сергій Савченко, який сказав: «Кого Господь виділяє своєю Любов’ю, тому посилає випробування… Могутній талант, що ним наділений Ігор Марковський, чого тільки не зазнав… Знак його – це невичерпна енергія до життя, яка і нам усім дає потужний імпульс. Вона ще і притягує до себе силу людей не одне десятиліття. З Ігорем ми близькі друзі не менше чотирьох десятків років, і я бачив, як нелегко торував він творчий шлях. Бачив, як магія мистецтва, а потім уже життя в ньому проявляють нам справжнього і глибокого художника. Серед безлічі привабливих доріг, що запрошують на всі голоси, Ігор безпомилково вибрав один шлях – свій. Це і стиль, який його виразно виділяє, і та максимальна свобода, що зачаровує ясністю і простотою. Наша пам’ять зберігає багато прикладів самозречення в далекі молоді літа, і тільки зараз можемо оцінити глибину та успішність справжнього таланту, будучи свідками його виразної реалізації... Воістину неймовірна сила і велич мистецтва, що формує велику душу, – і тут очевидний духовний подвиг Ігоря Марковського, який гідний пильної уваги та шани».   Художник дуже не любить, щоб його жаліли і акцентували увагу на хворобі. Каже, що він спочатку став художником, а вже потім захворів. Наснаги та творчих планів вистачить в Ігоря Марковського на багатьох. Майстер щоденно дивотворить за мольбертом портрети, пейзажі і натюрморти, ілюструє книжки місцевих авторів, бере участь у виставках.            Життя заслуженого художника України Ігоря Марковського невід’ємне від постійного процесу малювання, в якому він вбачає утаємничений, нерозгаданий сенс людського буття.Роботи Ігоря Марковського знаходяться в музеях Києва, Одеси, Ізмаїлу, Котовська, в приватних збірках України, США, Німеччини, Греції, Росії,  Молдови. Отримав:  звання  «Художник року» на ІVМіжнародному арт-фестивалі в Києві - 1998 рік;   І місце на Міжнародномуконкурсі «2000 років підзіркою Віфлеєму» - 1999 рік; Диплом І ступеню Всеукраїнської триєнале «Графіка 2000» Учасник багатьох міських, обласних, республіканських та Міжнародних виставок. Персональні виставки: Одеса -1991 (Літературний музей),  1996       (Літературний музей),  1997      (Літературний музей),  2001 (галерея «Ліберті»), 2002 (Всесвітній клуб Одеситів; Державна наукова бібліотека ім.. М. Горького), 2003 (Будинок вчених; галерея «Золотий ангел» Центру реабілітації дітей – інвалідів); Ізмаїл – 1995; Київ – 1997 (галерея «Просвіта»).              

    
  Пачев Роман Васильович  народився 10  вересня 1987року всмт. Велика Михайлівка Одеська обл.

Навчався ВеликомихайлівськійЗОШ№2  до десятого  класу, а  11 клас ЗОШ№7 м.Ільічівськ

В 2004р – ОНАПТ, в 2010- КНУФиС, в 2013- КНПУ, а також закінчив в 2008р-ІВПУМТ

Сімейний стан - не одружений.

 Почав займатися футболом   з 8 років. Першим тренером був Григорій Федорович Балакан вчитель фізкультури. Перший гол забив на  тренуванні. Першу нагороду в 8 років. Має  нагороди  Чемпіон Викомихайлівського району, Фіналіст Чемпіонату України з класичного футболу, Чемпіон Одеської області з класичного футболу, Чемпіон Одеської обл. з міні футболу, Чемпіон Іллічівська з міні-футболу, Чемпіон України в 2008 році з мини-футболу, 2010 Чемпіон Європи з пляжного футболу, 2012 чемпіон України з пляжного футболу, 2012 чемпіон Москви з пляжного футболу, 2012 кращий гравець Кубку Росії з пляжного футболу, фіналіст кубку Росії з пляжного футболу.

Має  звання КМС з міні -футболу, МСМК з пляжного футболу.

Грав за   ФК «Атлетік» Велика Михайлівка, ФК «Локомотив» Одеса, ФК «Іллічівець» Іллічівск, ПФК «Старт» Іллічівск, ПФК «Маншер», ПФК «Динамо» Москва.

        В теперішній час працює тренером, грає в пляжний футбол за збірну України, грає в пляжний футбол за ПФК «Динамо» Москва, отримує третю вищу освіту в КНПУ.

 Планує  на майбутнє  виграти Євро-Лігу, Стати чемпіоном світу з пляжного футболу.
 

 

 

Райковська Людмила Борисівна народилась 20 березня 1958 року в селі Долинське Ананьївського району Одеської області. Після закінчення  Долинської загальноосвітньої  школи вступила до Львівського лісотехнічного інституту  на інженерно-економічний факультет. Після закінчення інституту працювала в Котовському лісгоспі. З 1985 по 1989 рр. навчалась  у Вінницькому педагогічному інституті ім. М. Коцюбинського на інженерно-філологічному факультеті.    З 1981 по 2000 рік працювала в Долинській школі заступником директора по виховній роботі. З  1995 по 2006 роки  - наставник Українського дитячо-юнацького товариства «Січ», відзначена нагрудним значком «Козацька берегиня» за виховання підростаючого покоління на засадах козацької педагогіки. З 2002 по 2006 рік працювала у Великомихайлівському НВК ЗОШ І- ІІІ ст.. – гімназія вчителем  української мови та літератури. З 2007 по 2012 рр. – керівник методичного центру Великомихайлівського відділу культури. Улюбленою справою вважає для себе виховання підростаючого покоління.



      Народна майстриня з вишивки   Марущак Оксана Віталіївна народилась 1 жовтня 1988 року в смт. Великомихайлівка Одеської області.   

 

В 2005 році закінчила Великомихайлівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназія»,   вступила до  Одеського Державного  Аграрного Університету на економічний факультет, який  закінчила в 2010 році, отримала спеціальність «Облік і аудит». Після закінчення університету працювала в методичному центрі методистом по бібліотечній та клубній роботі Великомихайлівського відділу культури.  З 2011 року працює  у Великомихайлівській  районній державній адміністрації головним спеціалістом відділу діловодства та контролю апарату РДА.

         Одружена, має сина Олександра 2007 року народження.
         Бажання займатися вишивкою з’явилося ще під час декретної відпустки.
         Спочатку спробувала в'язати спицями потім крючком, але це було не те. Потім взяла голку і бабусину стару вишиту картину і почалось. Немов поринула у світ казки і зрозуміла, що це саме її справа. Потім були інші картини з якими майстриня знаходила щось нове для себе.  Чоловік спочатку не схвалював, але коли   побачив очі людей , грамоти та дипломи, почав гордитись та вихвалятись, що це його жінка творить такі картини.
           Спочатку свої роботи не показувала, думала не сподобаються,  а потім по підказці сусідки, показала працівникам Будинку культури. Потім роботи подавали на конкурси та виставки  районні, обласні і, навіть, Міжнародні.       Оксана Віталіївна вишиває картини,  ікони. Брала  участь  в  обласному  фестивалі «Вінок Дунаю», «Дивокрай». Нагороджена грамотою за активну участь в обласному поліетнічному фестивалі мистецтв «Дивокрай». Роботи майстрині  зберігаються   в методичному центрі відділу культури та в домашньому благоустрою.




 Майстриня з бісероплетіння Євсєєва   Наталія Олександрівна народилася 10 січня 1981 року м.Нерюнгрі. Якутський край,  Росія.
             У 1992 році переїхали сім'єю на батьківщину батьків у с.Тростянець, Великомихайлівського району, Одеської області.
        У 1998 році закінчила Тростянецьку загальноосвітню школу, в тому ж році вступила в Одеський державний Аграрний університет на відділення «бухгалтерський облік»
        У 2003 році закінчила університет. Присвоєно кваліфікацію «бухгалтер». Працювала сім років бухгалтером у «ПриватБанку».
        Вийшла заміж у 2005 році, разом з чоловіком та сином переїхали  на постійне місце проживання в смт. Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області.
        З  2010 року  працювала у  Великомихайлівському районному судді. Одна з колег принесла на роботу  показати свій подарунок: фіалка сплетена з бісеру. Наталі  дуже сподобалося вона   найшла в мережі Інтернет майстер - клас з бісероплетіння і захопилася цим видом мистецтва. На слідуючий  день купила різнокольорового бісеру та зробила свій перший букет з квітів, потім  вже сама придумувала  свої роботи. Спочатку дарувала подругам та рідним на свята, потім принесла свої вироби колегам по роботі і  їй почали замовляти  прикраси з бісеру  в подарунок для рідних, коханих та друзів.   
         З 2011 року по теперішній час працює в управлінні Пенсійного Фонду України Великомихайлівського району, Одеської області.
        У 2012 році з великим задоволенням  вперше прийняла участь в районній виставці декоративно-прикладного мистецтва «Я маю в серці те, що не вмерає». На майбутнє планує удосконалюватись та розвиватися, як майстер з бісероплетіння.

 

 

 

        Художник Дулгер Юрій Георгієвич, народився в Одеській області, Великомихайлівському районі, с.м.т. Велика Михайлівка 11 жовтня 1981 року. Навчався у Великомихайлівській загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи, здобув середньо-технічну освіту в Цебриківському  СПТУ, Великомихайлівського району, Одеської області. На даний час проживає у Великій Михайлівці, працює в м. Одеса ТОВ «Континент нафтотрейд»,          Улюбленою справою для себе вважає написання картин. Свій перший досвід розпочав з дитинства і тепер у тридцять, з посмішкою, згадує розмальовані шкільні парти і стіни. Усі свої твори вважає  насамперед пошук власного «я». Спеціальної освіти художника не має, але постійна самоосвіта, сміливі експерименти з техніки малювання, великі наставники серед художників та філософів, дають змогу удосконалюватись та крок за кроком підніматись до омріяної вершини.

          Активну участь приймає у районних, обласних

виставках, серед них Міжнародний етнічний фестиваль «Вінок Дунаю». У жовтні 2012 року у Великомихайлівському районному Будинку культури вперше відбулася  персональна виставка художника, яка додала  ще більше впевненості у своєму вмінні. Одне з останніх захоплень - створення ілюстрацій до українських казок та пісень. Черпає ідеї для своїх творів з пейзажів та краєвидів рідної землі. Всі картини відрізняються одна від одної, намагається використовувати різні техніки написання: пейзажі, абстракція, аерографія, пуантилізм, імпресіонізм.

Щиро сподівається, що його  картини ще не раз даруватимуть радість, світло і надію втілені  у малюнку та неповторні миттєвості життя.

Захисник Вітчизни Жаврук Петро Максимович народився 6 червня 1921 році смт. Іванополь Житомирської області. У родині виховувалося шестеро дітей, Петро Максимович -найстарший. Тож все життя відчував свою відповідальність перед меншими.          В 1940  році призваний до лав Радянської армії. Служив в м.Тирасполі, потім в Ізмаїлі в інженерних військах – 18 управління військово-польового флоту. Звання під час служби – рядовий водій.      Підвело хворе серце і командири направили парубка на два місяці у шпиталь підлікуватися.    1418 днів і ночей пекла: безкінечні артобстріли, бомбардування, гіркота поразок, відступи, паніка. Мільйони добровольців пішли на фронт. Вони хотіли захищати Батьківщину. Війна прийшла й в родину Жавруків. Петро пішов на фронт з хворим серцем. Пішов рядовим солдатом. Будував бліндажі, мерз в сирих окопах. Звільняв від окупації Західну Україну. Втрачав бойових товаришів, але не втрачав сили   духу. Перемогу зустрів в Чехословаччині де зводив переправи для солдат через річку.   Отримав нагороди: Орден   Вітчизняної війни та Перемоги в Германії.   Стихли залпи гармат. Прийшло мирне життя. Повернувшись додому у далекому 1946 –му, вподобав собі Марію – красиву, статну, веселу. З нею прожив все життя.  Виростив двох дітей сина й доньку. Працював водієм на цукровому заводі в Житомирській області. Чесно заробляв на кусень хліба для родини.  З 2003 року проживає в селищі міського типу Велика Михайлівка Одеської області.

 

Крикунов  Анатолій  Миколайович народився в 1965 році в селі Нова Романівка Великомихайлівського району у родині колгоспників. З першого по четвертий клас навчався в Новороманівській школі, з п’ятого по восьмий клас навчався в Цебриківській середній школі. Після закінчення 8-го класу вступив до Цебриківського СПТУ №56, одержав професію тракториста. Навчався в Роздільнянському  ДОСААФ (автошкола) після закінчення курсів одержав посвідчення водія.                                                                                                       16.10.1984 році призвали  до збройних сил СРСР, виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Служив в автороті на вантажному автомобілі КАМАЗ на підвозі боєприпасів.  9.02.1985 році загинув під час перевезення боєприпасів. Посмертно нагороджений орденом Червоної зірки. Похований в смт. Цебрикове Великомихайлівського району.