Віртуальна мандрівка до Дня святого Валентина

ІСТОРІЯ ВИНЕКНЕННЯ СВЯТА

        Про Валентина, що дав святу своє ім´я, відомо небагато. Кажуть, що він жив у III столітті н.е., в римському місті Терні. За одними даними, він був простим християнським священиком, інші легенди зводять його в ранг єпископа. За сукупністю даних можна з достатньою впевненістю припустити, що Валентин був відносно молодий, гарний собою, добрий і чуйний. Є відомості про те, що, поряд з основною професією, Валентин займався природничими науками та медициною.
         Час життя і діяльності Валентина збігся з часом правління римського імператора Клавдія II, який дуже шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже жалував християн. Для збереження військового духу імператор видав указ, що забороняє легіонерам одружуватися, бо вступивши у шлюб занадто багато часу вони проводять в сім´ї і зайняті думками не про благо імперії і військову доблесть.
         Не боючись імператорського гніву, молодий християнський священик Валентин продовжував таємно вінчати закоханих легіонерів. Згідно з деякими даними, його заступництво закоханим простиралося ще далі - він мирив посварених, писав любовні листи за недорікуватих і тупуватих вояків, дарував молодим парам квіти.
         Зберегти все це потай не було ніякої можливості, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів (донині ми багато в чому живемо по Римському Праву), день у день хмари збиралися над головою священика.          Наприкінці 269 року н.е. грянув грім - Валентин був узятий під варту, а незабаром був підписаний указ про його страту.
        

                                               

          Легенда огортає романтичним флером і самі останні дні життя Валентина. Згідно одним уявленням, в нього закохалася сліпа дочка тюремника. Валентин, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (14 лютого) прислав їй зворушливий лист. За іншою версією, Валентин сам закохався в прекрасну дівчину, та ще, користуючись своїми медичними знаннями, в очікуванні страти вилікував її від сліпоти.
         Як все було насправді, ми не знаємо і вже ніколи не дізнаємося, але безсумнівно одне - молодий християнський священик дійсно загинув в ім´я Любові. І цієї Любові було йому відпущено багато на одне його коротке життя - любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей взагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною душею, яка творить добро.

         Не дивно, що про Валентина не забули й обрали заступником Усіх Закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. У Західній Європі день Святого Валентина відзначається з ХІІІ століття, в США з 1777 року. Тепер і у нас стало одним святом більше, хоча на Русі було своє свято закоханих. Воно відзначалося восьмого липня і було пов´язане з легендарною історією любові Петра та Февронії.

 Історія виникнення листівок-валентинок

         Через протоку Ла-Манш, в Англії, Чарльз герцог Орлеанській у 1415 р. відправив послання своїй дружині, ув'язненій у Лондонському Тауері, в якому він звертався до неї, називаючи себе як «твій Валентин». Коли чутки про це послання розповсюдилися, багато молодих закоханих, що зустрічаються таємно, почали підписувати свої листи «від твого Валентина».

          Рукописні послання на початку XIX століття набули вигляду зроблених вручну громіздких і дорогих «Валентинок». У 1840 р. 19-річна Естер Хауленд із шт. Масачусетс (США) переконала батька, який займався книговидавництвом і канцелярським приладдям, надрукувати зразок невеликої «Валентинки» на папері з мереживним візерунком, який можна було б ввести в масове виробництво. Вона також умовила свого брата демонструвати листівки покупцям, коли він продавав товари батька.

         Естер сподівалася отримати замовлення на листівки на суму $200, але вже за місяць книга обліку продажів брата була заповнена на дивовижну суму замовлень $5 000.

         За підтримки друзів вона пустила у виробництво першу лінію американських вітальних листівок, і незабаром дохід від «Валентинок» перевищував $100 000 на рік, а сьогодні понад мільярд таких листівок продається у лютому по всьому світу...

         Як не дивно, але Естер Хауленд, «Мати валентинок», ніколи не була заміжньою, і померла старою дівою у віці 76 років.

Тепер під "валентинкою" розуміються вітальні листівки у вигляді сердечок з найкращими побажаннями, освідченнями в коханні, пропозиціями руки і серця або просто жартами, які не підписують, і одержувач повинен сам здогадатися, від кого вони. Крім них люди дарують своїм коханим троянди (оскільки вважається, що вони символізують любов), цукерки-сердечка та інші предмети із зображеннями сердець, птахів і, звичайно, справедливо визнаного символу Дня Святого Валентина - маленького крилатого ангела Купідона.

Традиції святкування Дня святого Валентина

в різних країнах

          В Італії 14 лютого називають «солодким днем», а головними подарунками там є шоколадки у формі серця, різноманітне печиво й цукерки. Приклад італійців наслідували й американці — колись у США закохані дарували одне одному марципани. Це був дорогий подарунок, оскільки марципан містив цукор, який коштував дуже дорого. З 1800 року завдяки використанню цукрового буряка американці налагодили виробництво карамелі. У День святого Валентина вони видряпували на червоно-білих цукерках слова кохання. У 50-ті роки цукерки вже продавалися в картонних коробках у формі серця.

             14 лютого у Франції заведено дарувати білизну, романтичні подорожі, шоколадні муси, цукерки, рожеві йогурти, нарізану сердечками ковбасу, «щасливі» лотерейні квитки.

Популярно саме в це свято пропонувати руку і серце. Розпивши пляшку шампанського з десертом, француз дарує коханій коробочку з «фінсай» — так званою «каблучкою на заручини».

          У Голландії подарунок дамі робить чоловік — зазвичай шовкову сукню. Саме 14 лютого голландські жінки мають шанс самі запропонувати чоловіку руку й серце, а якщо він не оцінить цього гарного жесту — муситиме розщедритися на подарунок.

         В Уельсі закохані перед святом вирізають із дерева ложку, прикрашають її сердечками, ключами й замковими шпаринами. Такий подарунок означає: ти знайшов шлях до мого серця. До речі, в Англії вітають із Днем усіх закоханих не лише людей, а й улюблених домашніх тварин — коней, собак. А з подарунків найпопулярнішими вважаються м’які іграшки, особливо ведмежата Teddy.

         Японські чоловіки перетворили Валентинів день на своє власне свято — цього дня вони одержують від жінок різноманітні чоловічі аксесуари (лосьйони, гаманці, бритви), а також шоколад «гірі» (це «обов’язковий» шоколад, який дарують братам, колегам, друзям) і шоколад «хонмей» («шоколад із перевагою», який можна дарувати лише коханому).

Нерівноправність стосовно жінок виправляють у Японії через місяць, коли настає Білий день: ролі міняються, і подарунки отримує слабка стать.

            А в Німеччині святий Валентин вважається покровителем не закоханих, а душевно- хворих людей. Цього дня німці проводять у каплицях спеціальне богослужіння і прикрашають лікарні червоними стрічками.

У деяких країнах свято відзначають в інший час: в Іспанії — 1 травня, а його головними символами вважають травневе дерево й королеву краси, обрану з найпривабливіших дівчат. У Бразилії — 12 червня. У Саудівській Аравії та Ірані це свято не лише не відзначається, а й суворо заборо