ВІРТУАЛЬНА МАНДРІВКА

В ГОСТІ ДО

САНТА КЛАУСА

               

Історія Санта Клауса

         У наш час багато американців вважають, що сучасний образ Санта Клауса був винайдений рекламною службою компанії «Coca-Cola». Ця думка з’являється через те, що Санта Клаус одягнений у червоно-білий костюм, а саме ці кольори є фірмовими кольорами компанії «Coca-Cola», а також тому, що у своїй рекламній кампанії фірма «Coca-Cola» зображує Санта Клауса із пляшкою «Coca-Cola». У дійсності історія сучасного Санта Клауса не настільки банальна – Святий Миколай традиційно вважається на Заході й в Америці дарувальником подарунків.
       
       Історія Санта Клауса, як і Діда Мороза, починається зі Святого Миколая. У 1804 році в Нью-Йорку під патронажем Святого Миколая було засновано історичне суспільство.
        В 1809 році Вашингтон Ірвінг опублікував сатиричну «Історію міста Нью-Йорка», де висміював голландське минуле Нью-Йорка (багато традицій, у тому числі й Святий Миколай – дарувальник подарунків, прийшли в Нью-Йорк із Голландії). Щорічно в день Святого Миколи на вулицю виносили дерев’яну статую святого (високу, у довгій мантії) і співали пісню про святого Миколу – Занкта Клаусі (по-голландски Sinterklaas).
        У 1822 році інший житель Нью-Йорка Клемент Кларк Мур написав серію казок, де описав, що Санта Клаус прибуває в країну на вісьмох північних оленях. Клемент Кларк Мур також змусив Санта Клауса лазити в будинок через димохід, щоб роздати подарунки.
        У 1841 році у Філадельфії якийсь комерсант Паркінсон для залучення в магазин клієнтів найняв людину й одяг його Санта Клаусом. Перший живий Санта Клаус сидів на даху будинку, де розташовувався магазин, поруч із димоходом.
        У 1863 році карикатурист Томас Найт зобразив Санта Клауса з величезними бакенбардами й одягненим у хутро з голови до п’ят.
        У 1869 році вийшли вірші Жоржа Вебстера, де як помешкання Санта Клауса вказувався Північний полюс. Видавець Луїс Пранг поширив в Америці англійську традицію надсилати друзям і родичам на Різдво вітальні листівки.
        У 1885 році він випустив вітальну листівку, на якій був намальований Санта Клаус у червоному костюмі. З тих часів Санта Клауса частіше стали малювати саме в червоній мантії, а не в хутрах або мантії якого-небудь іншого кольору. От як описує Санта Клауса газета «Нью-Йорк Таймс», датована 1927 роком: «Перед юними жителями Нью-Йорка постав Санта Клаус: величезного зросту, у червоній мантії, шапочці й білих бакенбардах, з мішком, повним подарунків, червоним носом і густими бровами».
       Художник з реклами фірми «Coca-Cola» Хадон Сандблом почав працювати над рекламною кампанією «Санта Клаус теж п'є „Coca-Cola“» лише у 1931 році. Крім пляшки «Coca-Cola» нічого нового до образу Санта Клауса Компанія «Coca-Cola» не внесла. Вона лише популяризовала його завдяки своїй великій рекламній кампанії.
       Тепер Санта Клаус прижився в багатьох будинках Західної Європи й Америки. Проникаючи в будинок через труби й кватирки, він розкладає подарунки в панчішки, найчастіше розвішані на каміні, і дзеленчить дзвіночками, ніби сповіщаючи про прихід Нового Року.

 Хто такий Дід Мороз?

Який він у різних країнах?

                  Образ веселого старого, який прилітає на санях, запряжені оленями і залишає іграшки та подарунки для кожної дитини. Звісно, він відомий у всьому світі. Дід Мороз став найулюбленішим символом Нового року і Різдва, але в різних країнах світу його називають по-різному: Санта Клаус, Святий Миколай, Sinterklaas, La Befana, Pere Noel.

         Історія Діда Мороза починається з людини на ім’я Микола, єпископа Міри в Малій Азії, зараз Туреччина. Святий Миколай був відомим завдяки своїй мудрості і добрим справам. Легенди свідчать, що Святий Миколай був вихідцем з багатої сім’ї і віддавав чимало грошей бідним або на благодійність. Деякі легенди стверджують, що він так само мав магічну силу.

                 У 12 столітті в країнах Європи День Святого Миколая став днем подарунків та благодійності. У Німеччині, Франції і Голандії це свято відзначається 6 грудня і є релігійним. Американський образ Санта Клауса поступово перетворювався на веселого старого ельфа. Вперше цей персонаж був описаний Вашингтоном Ірвінгом в його комічній історії, присвяченій Нью-Йорку.
         У 1860-х роках карикатурист Томас Наст опублікував фотографії Санта Клауса в ілюстрованому тижневику Harpers. Ця карикатура Санта-Клауса прижилась серед американців. Саме це зображення Санта-Клауса відоме по всьому світу: Європі, Південній Америці, і в інших місцях.    

         Карикатура Томаса Наста опублікована в 1860-х роках

         Багато країн зберегли свої звичаї і традиції святкування Дня Святого Миколая. У деяких культурах Святий Миколай мандрує разом з помічником. У Голандії Сінтерклаас припливає на кораблі 5 грудня. Він несе велику книгу, яка містить інформацію про те, як голандські діти вели себе в минулому році. Хороші діти безсумнівно будуть нагороджені подарунками, а неслухняних забирає його помічник, Чорний Пітер

            У Німеччині Святий Миколай також мандрує з помічником, відомим як Кнехт Рупрехт. В Італії Ла Бефана – це добра відьма, яка одягається в усе чорне і приносить дітям подарунки на Богоявлення, 6 січня. У багатьох іспаномовних країнах: Іспанії, Пуерто-Ріко, Мексиці та Південній Америці, діти чекають Трьох Королів, щоб отримати різдвяні подарунки.

Як святкують Новий рік в різних країнах світу?

            Зустріч Нового року в різних країнах пов’язана із традиціями, що збереглися з найдавніших часів. Ще в древніх народів зародилося повір’я - як новий рік зустрінеш, так його і проведеш. Донині в різних країнах прибігають до різних хитрощів, аби “заманити” вдачу, статок і благополуччя.

            Так, в Англії за стародавнім звичаєм, коли годинники починають бити північ, відчиняють задні двері будинку, щоб випустити старий рік, а з останнім ударом відкривають передні двері, впускаючи новий рік.

            В Австрії вважається, що в новорічну ніч, щоб бути щасливим, потрібно з’їсти шматок свинячої голови або свинячого рила.

            В Угорщині в першу секунду Нового року починають свистіти в дитячі сопілочки, ріжки, свистульки. Вважається, що саме вони відганяють від помешкання злих духів і призивають радість, благополуччя. Готуючись до свята, угорці не забувають про магічну силу новорічних блюд: квасоля та горох зберігають силу духу й тіла, яблука - красу й любов, горіхи здатні захистити від лиха, часник - від хвороб, а мед - підсолодити життя.

            У Німеччині люди різного віку, як тільки годинники починають відбивати північ, піднімаються на стільці, столи, крісла й з останнім ударом дружно, з радісними вітаннями “встрибують” у Новий рік. А в селах збереглася середньовічна традиція церемонії bleiglessen: перебуває свинцева куля, що “містить таємниці майбутнього”. Куля плавиться до кипіння й переливається в склянку по краплі. Свинець застигає знову. Фігура, яка вийшла, розповість про те, що чекає наступного року.

            У Румунії незаміжні жінки зазвичай підходять до колодязя, запалюють свічу й дивляться вниз. Зображення полум’я намалює в темних глибинах води особа її майбутнього чоловіка. Ті, хто не ризикує бродити вночі по вулицях, беруть галузь базиліки та розміщують її під подушкою: сон покаже нареченого.

            У Греції Новий рік - це день святого Василя, що прославився надзвичайною добротою. Діти залишають свої черевики біля каміна, у надії, що святий заповнить їхніми подарунками.

            В Італії прийнято із квартир у саму останню хвилину старого року викидати розбитий посуд, старий одяг і навіть меблі. Слідом за ними летять хлопавки, конфетті, бенгальські вогні. Вважається, що якщо в новорічну ніч викинути стару річ, то в наступаючому році купиш нову. А всі діти чекають чарівницю Бефану, яка прилітає вночі на мітлі й через коминкову трубу проникає в будинок. Вона наповнює подарунками дитячі черевички, спеціально підвішені до каміна.

           В Іспанії існує традиція в новорічну ніч їсти виноград. Під бій годинника потрібно встигнути з’їсти 12 виноградних ягід, по однієї за кожний із дванадцяти прийдешніх місяців.
           
            У Шотландії Новий рік зустрічають своєрідним смолоскиповим ходом: підпалюють бочки з дьогтем і котять їх по вулицях. Таким чином, шотландці “спалюють” старий рік і висвітлюють дорогу новому. Від того, хто першим увійде в будинок ранком нового року, залежить благополуччя хазяїв. Вважається, що щастя принесе темноволосий чоловік, що прийшов з подарунком.

            У Скандинавії в перші секунди Нового року прийнято хрюкати під столом, щоб відігнати від родини погань, хвороби й невдачі.

            У Древньому Китаї в Новий рік оголошувався єдиний у році свято злиденних, коли кожної міг увійти в будинок і взяти те, чого потребує, а якщо відмовиш - сусіди із презирством відвернуться. У сучасному Китаєві Новий рік - це свято ліхтарів. Він відзначається на п’ятнадцятий день Нового року по місячному календарі. У новорічну ніч запалюють на вулицях і площах незліченна безліч маленьких ліхтариків, вірячи, що іскри від них проженуть злих парфумів. Самий же Новий рік наступає в січні-лютому, тому асоціюється він із завершенням зими й початком весни. Багато століть жителі Китаю, проводжаючи світлом ліхтарів холод і негоду, зустрічають пробудження природи. Ліхтарям надають різну форму, прикрашають яскравими малюнками, вигадливими орнаментами. Китайці особливо люблять ставити на вулицях ліхтарі у вигляді 12 тварин, що символізують щороку з 12-літнього циклу місячного календаря.
             У В’єтнамі Новий рік по місячно-сонячному календарі називається Тет. Це сімейне свято, під час якого забуваються всі сварки, прощаються образи. Свої помешкання в’єтнамці прикрашають мініатюрними мандариновими деревами із крихітними плодами. У кожному в’єтнамському будинку є вівтар предків, і віддати данина їхньої пам’яті - важлива частина новорічного торжества. Відзначають у В’єтнамі Новий рік й 1 січня, називається він “святом молодих”.
            У Монголії із приходом першого дня Нового року в країні починається воістину всенародна гулянка. Офіційний Новий рік у країні - 1 січня, а Новий рік по місячно-сонячному календарі називається “Цагаан сар”. За традицією в каTа н родині проводжають старий рік, проводи називаються “битуун”. У цей момент не можна сваритися, сперечатися, лаятися й обманювати, це вважається великим гріхом.
            Новий рік у Японії - одне із найпопулярніших свят. Японські діти зустрічають Новий рік у новому одязі, вважаючи, що це принесе удачу й здоров’я. У новорічну ніч діти кладуть під подушку малюнок із зображенням своєї мрії, тоді бажання повинне здійснитися. У квіткових композиціях очолює сосна, що символізує довголіття й витривалість. А ранком, коли Новий рік уже вступає у свої права, японці виходять зустрічати схід сонця, з першими променями вони поздоровляють один одного й вручають подарунки. На фасадах будинків вивішуються оберемки соломи, щоб захистити будинок від злих духів. А найголовніше для японців, це розсміятися в першу секунду Нового року - тоді щастя буде супроводжувати їх весь рік. Головний новорічний аксесуар - граблі (кумаде), за допомогою яких у новому році японці зможуть загрібати щастя. Щоб піддобрити Божество року, яке приносить удачу в родину, японці споруджують перед будинком кадомацу - невеликі ворота із трьох бамбукових паличок, до яких прив’язують соснові гілки. Також у Японії рівно опівночі починає дзвонити дзвін, що відбиває 108 ударів. За давнім повір’ям, кожен дзенькіт “убиває” один з людських пороків. Їх, як вважають японці, усього 6 - жадібність, злість, дурість, легкодумство, нерішучість, заздрість, але в кожного є 18 відтінків.   
          В Індії цілих вісім дат, які відзначаються як Новий рік, тому що в країні перетинається безліч культур. В один з таких днів - Гуді Падва - необхідно з’їсти листи дерева ним-їм, які на смак дуже гіркі й неприємні. Але по старому повір’ю, вони оберігають людину від хвороб і лих і забезпечують, як не дивно, солодке життя.
            В Алжирі, у Бахрейні, у Йорданії, у Лівані, у Марокко, в Омані, у Пакистані, у Судані, у Сирії й у Танзанії зустрічають Мухаррам - перший місяць року мусульманського місячного календаря. За кілька тижнів до цієї дати мусульмани кладуть на блюдо з водою зерна пшениці або ячменя, щоб вони проросли. На початок нового року з’являються паростки, які символізують початок нового життя.
           Єврейський Новий рік - Рош ха-шана - є не стільки пам’яттю про яку-небудь історичну подію, з якого починається відлік років, скільки вдень вищого Суду. Вважається, що в цей день Всевишній судить людей, і на підставі зроблених ними вчинків вирішує, яка доля їх чекає наступного року. Тому головним у такий час є каяття кожної людини. Цей день наповнений молитвами й стриманою радістю. На столі - святкові свічі, кругла хала з яблуками, які вмочають у мед, щоб рік був солодким.

 Підготквала бібліотекар Великомихайлівської районної дитячої бібліотеки відділу 5-9 класів Пинтя В.Г.